Практична №1
1.
Науковою системою знань про Батьківщину в конкретних історичних умовах нашої держави є українознавство. Воно закладає наукові основи філософії, ідеології, політики, стратегії й тактики розбудови незалежної держави, розвою національних меншин, що живуть на нашій території. Пізнання через систему наукових знань українознавства всієї інформації про Землю та її природу, світобудову, космос — фундаментальний принцип, який забезпечує збереження і розвиток національного світовідчуття, світорозуміння, утверджує державотворчу свідомість як ланку свідомості громадян України. Концепції національної системи освіти, навчальний інтегративний курс "Українознавство", відомий посібник П. П. Кононенка "Українознавство" (1994 р.) відіграють значну роль у розвитку вітчизняної педагогічної думки, у реалізації європейських традицій освіти і виховання в нашій державі.
Якщо "нація" — це "велика родина", "надродина", яка існує віками й тисячоліттями, то родина — це "нація в мініатюрі". Мати й батько є природними головними вихователями, їхній обов'язок — передати дітям у спадок від дідів і прадідів заповіт: бути національно свідомими, палкими патріотами і стійкими громадянами України.Родинна педагогіка як складова частина народної культури сприяє формуванню в дітей найглибших почуттів любові до матері, бабусі, дідуся, поваги до пам'яті померлих. Основні завдання родинного виховання подано в "Концепції національного виховання". Це пробудження та врахування природних задатків і нахилів: формування здібностей, піклування про фізичне і психічне здоров'я; оволодіння дітьми рідною, державною мовою; патріотичне, трудове, моральне, естетичне виховання. Школа повинна проводити тривалу і наполегливу просвітницьку та педагогічну роботу з батьками, збагатити їх знання з українознавства, психології, теорії і практики виховання, підносити культуру батьків, родинне виховання на вищий рівень. Особливо важливе формування в батьків знань про національно-психологічні особливості дітей, національний характер і світогляд, про державну ідеологію й політику в галузі освіти і виховання підростаючих поколінь.
У багатьох школах та сім'ях творчо відроджуються і розвиваються козацько-лицарські виховні традиції. Козацька педагогіка — це частина народної педагогіки, яка сприяє формуванню в підростаючого покоління українців синівської вірності рідній землі — незалежній Україні. Педагогіка народною календаря використовується для виховання дітей та молоді через послідовний цикл залучення їх до сезонних робіт, звичаїв, свят, обрядів українського народу. Духовна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду з виховання і навчання людської особистості засобами релігії. Релігійні виховні традиції мали і мають значний, часто вирішальний виховний вплив на молодь у родинах віруючих, яких нині в Україні мільйони.
Світська педагогіка пройшла тривалий шлях становлення. Система гуманної освіти і виховання бере свій початок у Давній Греції. Афінська система залишила слід в історії педагогіки як провісниця високої духовної культури, формування гармонійної людини, основними якостями якої були духовне багатство, моральна чистота і фізична досконалість.
Через 350—400 років в Римській імперії утворився термін педагогіка та назва професії педагог (paidos — дитина, ago — веду, виховую). Перший "штатний" педагог Марк Фабій Квінтиліан (35-96 рр.), який одержував платню з імперської казни, навчав юнаків ораторського мистецтва, був автором 12-томної книги "Дванадцять книг риторичних настанов", по суті, це була перша педагогічна книга.
Тривалий час педагогіка була частиною філософії і лише в XVII ст. з'явилися твори, які їх відокремили. Першим творцем самостійної педагогіки вважають чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592—1670 рр.). Його головна праця "Велика дидактика" — перша наукова педагогічна книга, багато дечого з неї увійшло в золотий фонд педагогіки (наприклад, класно-урочна система).
У XVIII ст. на розвиток науки, освіти, культури вплинули ідеї французьких просвітителів Ф. Вольтера, Л. Дідро, особливо Ж.-Ж. Руссо. Вони зробили неоціненний внесок у-педагогічну науку.
У XIX ст. педагогічна думка набула інтенсивного розвитку у працях видатного швейцарського педагога Й. Г. Песталоцці (1746—1827 рр.), який став засновником теорії і практики початкового навчання і трудового виховання бідних дітей. Ф. Фребель (1782—1852 рр.) — основоположник у Німеччині теорії і практики дошкільного виховання. А.Ф. Дістервег (1790—1866 рр.) — німецький педагог-демократ, який зробив значний внесок у розвиток прогресивної системи освіти, у якій головне місце відводили загальному навчанню всіх дітей.
Над питанням педагогічної теорії і практики багато працював Л. М. Толстой (1828—1910 рр.), який створював школи для селян, сам написав підручники для школи — "Азбуку", підручник з арифметики.
Видатний російський педагог К.Д. Ушинський (1827— 1870 рр.) обстоював принцип народності навчання і виховання дітей. Його педагогічні погляди викладені в праці "Людина як предмет виховання", він створив підручники "Рідне слово", "Дитячий світ", якими користувалося не одне покоління дітей.
У другій половині XIX — на початку XX ст. в Україні не було такого діяча культури, літератури, мистецтва, який би стояв осторонь питань освіти і виховання. Т. Г. Шевченко (1814—1861 рр.) підготував і видав "Букварь южнорусский" (1861). Леся Українка (1871—1913 рр.) змальовувала жалюгідну дійсність сільських шкіл і їхніх учителів. О. В. Духнович (1803—1865 рр.) зробив вагомий внесок у теорію і практику початкової освіти: написав буквар, методичні книжки для вчителів. Відомий український педагог X. Д. Алчевська (1841—1920 рр.) працювала над питанням навчання дорослих, її посібники "Що читати народові?", "Книга дорослих" мали великий успіх, принесли авторці широке визнання.
- Найбільш глибоко ідеал національного виховання розкрито у працях довго замовчуваного українського педагога Г. Ващенка (1878—1967 рр.) "Виховний ідеал", "Виховна роль мистецтва" та інших.
А. С. Макаренко (1888-1939 рр.) увійшов у класику сучасної педагогіки як один із засновників теорії і методики колективістичного виховання, випробуваних ним на практиці протягом восьми років (1920—1928 рр.). Його система враховувала індивідуальний підхід до особистості в процесі колективного виховання і перевиховання, багато її елементів і понині корисні, особливо для колоній неповнолітніх злочинців. Досвід виховання в одній із колоній висвітлено у "Педагогічній поемі" А. С. Макаренка.
В. О. Сухомлинський (1918—1970 рр.) з 1946 року до останніх днів свого життя працював директором Павлиської середньої школи на Кіровоградщині. Він написав багато відомих сьогодні книжок з проблем навчання, трудового і морального виховання учнів: "Школа під голубим небом", "Серце віддаю дітям", "Про розумове виховання", "Сто порад молодому вчителю", "Розмова з молодим директором школи" та інші. Гуманізація була вищим принципом розумового, морального і трудового виховання в школі В. О. Сухомлинського, де складна педагогічна праця поєднувалася з любов'ю і повагою до учнів, а з боку останніх — небайдужим і шанобливим ставленням до знань, книги, учителів, батьків, старших людей.
2
3
Вікову періодизацію Еміль Руссо визначив у межах чотирьох періодів: перший - від народження до двох років - час, коли найголовнішим є фізичне виховання дитини; другий - від 2 до 12 років - це період "сну розуму", коли, на думку мислителя, дитина ще не може розмірковувати і логічно мислити, коли потрібно розвивати головним чином зовнішні відчуття; третій - від 12 до 15 років, коли розгортається розумове виховання; четвертий - з 15 років до повноліття - період "буремних пристрастей", який вимагає морального виховання.
Конкретні поради стосовно кожного з чотирьох періодів Руссо визначив таким чином:
Перший період (до двох років). Дитину повинна годувати сама матір. Дитину не слід пеленати, оскільки це позбавляє немовля свободи руху
("щастя, що йому ще хоч лишають можливість дихати"). Маленьку людину слід з перших днів загартовувати і зміцнювати її фізичні сили.
Другий період (від 2 до 12 років). Не треба примушувати вихованця розмірковувати, завчати оповідання і казки. Не можна "вичитувати" й настанови. Хай дитина у цей час усе виміряє, зважує, рахує і порівнює сама, коли відчує в цьому потребу. Добре було б до ] 2 років взагалі не знати книги. Але якщо вихованець навчився читати, то нехай його першою і єдиною книгою буде "Робінзон Крузо".
Замість покарань у цей період Руссо пропонує метод " природних наслідків". Якщо дитина ламає стілець, яким користується, сердитися не потрібно. Просто не слід їй пропонувати новий, натомість дати можливість відчути незручності через відсутність стільця. Якщо вихованець розбив вікно у своїй кімнаті, не вставляти нового ("краще хай схопить нежить, ніж має вирости безумцем"). Але якщо таке покарання не допомагає, винуватця слід закривати у темній кімнаті.
Третій період (від 12 до 15 років). Наступає час розумового і трудового виховання. При виборі предметів для вивчення виходити з інтересів підлітка. Як правило, його в цей час цікавить географія, астрономія, природознавство. Еміль вивчає ці предмети, перебуваючи в ролі дослідника, який відкриває наукові істини і навіть винаходить компас. Кмітливість, самодіяльність, уміння спостерігати - основа дидактичних підходів Руссо. Максимальна наочність - закон навчання. Такою наочністю для Еміля виступає сама природа, життєві факти, з якими він стикається.
Четвертий період (з 15 років до повноліття). Це період морального виховання, яке може дати тільки суспільство. Емілю тепер не страшне розпутне місто. Він достатньо загартований серед природи. Юнак покликаний стати носієм загальнолюдських ідеалів, тому головне завдання - виховати в нього любов до всіх людей. Постає три завдання морального виховання: 1) виховання добрих почуттів, 2) добрих суджень, 3) доброї волі. Для цього юнак спостерігає картини людських страждань і радості, вивчає історію та біографії великих людей, здійснює добрі справи.
До 17-18 років юнаку не бажано говорити про релігію. Еміль сам поступово підійде до визнання божественного начала.
Майбутня дружина, яку Руссо вибирає для Еміля, виховується дещо по-іншому. Софі готується до сім'ї і домашнього затишку. Вона здатна пристосовуватися до думки інших, підкорятися чужій волі, їй не потрібна самостійність суджень.
Розуміння особливостей педагогічної системи Руссо поглиблюють такі його вислови: "Вам ніколи не вдасться створити мудреців, якщо вбиватимете у дітях пустунів", "Без руху - життя тільки летаргічний сон", "Люди, будьте людяні! Це ваш найперший обов'язок. Будьте такими для всіх станів, для всякого віку, для всього, що не чуже людині".
Практична №2
1
Відкрита:
1. Прізвище, ім'я, по батькові.
2. Рік, місце народження.
3. Соціальне походження (з робітників, службовців, військовослужбовців, селян).
4. Освіта (середня, середня спеціальна, незакінчена середня, вища), громадянська спеціальність.
5. Чи маєте трудовий стаж (скільки років, за якою спеціальністю)?
6. Відомості про батька і матері (П.І.Б., вік, освіта, професія).
7. Ставлення батьків до Вашого заклику в армію (неодобр-ня, байдужість, схвалення).
8. Хто з родичів служив (служить) в армії?
9. Відносини з батьками (погані, задовільні, хороші).
10. Як часто проводили вільний час всією родиною разом (дуже рідко, досить часто, майже завжди)?
11. Чи повністю Вас задовольнила навчання в школі, взаємини з товаришами (швидше ні, ніж так; важко точно відповісти; загалом, так)?
12. Чи робили Ви спроби вступити до навчального закладу (в яке, за якою спеціальністю, в якому році)?
13. У роботі яких гуртків Ви брали участь (технічному, літературному, історичному, художньому, "умілі руки", математичному, авіамодельному, військово-прикладних, інших)?
14. Які постійні громадські доручення виконували? Коли?
15. Які нагороди, заохочення Ви отримували? За що ?
16. Чи доводилося Вам виступати по радіо, телебаченню, в пресі, на мітингах і зборах? Як часто?
17. Перерахуйте 3 - 4 шкільних предмета, які Вам подобалися і не подобалися.
18. Вкажіть середній бал атестата.
19. З яких предметів Ви відвідували факультативні заняття (з фізики, математики, історії, літературі , інші)?
20. займалися Ви в спортивній секції? За яким виду спорту?
21. Чи брали Ви в спортивних змаганнях? Яких результатів досягли?
22. Чи подобається Вам заняття з початкової військової підготовки?
23. Які обов'язки Ви виконували, беручи участь у військових іграх?
24 . Назвіть відомих Вам з історії Великої Вітчизняної війни полководців, флотоводців, військових льотчиків, військових інженерів, конструкторів військової техніки.
25. Перерахуйте Ваші захоплення та інтереси.
26 . Назвіть Ваші улюблені книги.
27. Назвіть фільми, які справили на Вас враження.
28. Які телевізійні передачі Ви любите дивитися?
29. Чим Ви займаєтеся з великим інтересом (точними науками, гуманітарними науками, спортом, громадською роботою, оформлювальними роботами, інше)?
30. Чи були Ви лідером в групі і організатором колективних заходів (ні, дуже рідко, іноді, досить часто, часто)?
31. Чи хочете Ви служити в армії? Коли вперше виникло це почуття? У чому причина?
32. Чи часто Ваша думка розходилося з думкою батьків (майже завжди, часто, іноді, ніколи)?
33. Чи часто Ваша думка розходилося з думкою вчителів (майже завжди, часто, іноді, ніколи )?
34. Якщо Ваша думка розходиться з думкою оточуючих, поступаєте Ви згідно Вашим поглядам (завжди роблю те, що сам думаю; коли як; завжди роблю те, що оточуючі)?
35. Вкажіть 2 - 3 найважливіших, на Ваш погляд, події поточного року у міжнародному житті та у внутрішньому житті країни.
36. Які якості особистості, на Вашу думку, розвинені у Вас добре, а які ще слід розвивати, щоб стати хорошим військовим фахівцем?
37. Хто з відомих Вам людей служить для Вас прикладом у житті? Чому?
38. Що, на Вашу думку, складе в ході військової служби найбільшу складність для Вас (беззаперечне підпорядкування, фізичні навантаження, віддаленість від будинку, висока особиста відповідальність, подолання деяких власних негативних звичок нахилів, інше)?
Закрита:
1. Як часто учень тривалий час зайнятий розумовою працею? (1—1,5 год. — для молодшого школяра, кілька годин без перерви — для підлітка):
а) часто;
б) інколи;
в) дуже рідко.
2. Чому надає перевагу школяр, коли йому поставлено запитання на кмітливість?
а) поміркувати, але знайти відповідь самому;
б) отримати готову відповідь від інших;
в) як коли.
3. Чи багато читає додаткової літератури?
а) постійно багато;
б) нерегулярно: часом багато, подеколи не читає нічого;
в) мало або нічого не читає.
4. Наскільки емоційно ставиться учень до цікавого для нього заняття, що стосується розумової праці?
а) дуже емоційно;
б) як коли;
в) емоції чітко не виявлені.
5. Чи часто ставить запитання?
а) часто;
б) інколи;
в) зрідка.